Йозеф Гайдн
Протягом XVIII століття у низці країн (Італії, Німеччині, Австрії, Франції тощо) відбувалися процеси формування нових жанрів та форм інструментальної музики, що склалися і досягли своєї вершини у так званій віденській класичній школі — у творчості Й. Гайдна, В. Моцарта і Л. Бетховена. Замість поліфонічної фактури великого значення набувала гомофонно-гармонічна фактура, але при цьому у великі інструментальні твори часто включались поліфонічні епізоди.
Стиль Гайдна органічно пов'язаний із культурою Відня, що сплавляла в собі італійські, південно-німецькі та інші культурні традиції. Музична культура була представлена трьома значними пластами — строгий поліфонічний стиль церковної музики, італійський оперний стиль та міський фольклор. Ці пласти стали чинником формування індивідуального, авторського стилю Й. Гайдна. Сам композитор вважав, що найбільше на нього вплинув Карл Філіп Емануель Бах, син Йоганна Себастьяна Баха.
Коментарі
Дописати коментар